Блок 3. Моделювання математикою: Логічні операції, трансформації та нескінченні світи

«Ми підходимо до найбільш захопливої частини проєкту. До цього часу ми навчилися рендерити одну сферу та обчислювати для неї базове освітлення. Проте Raymarching стає справжньою магією лише тоді, коли ми переходимо до процедурного моделювання (Procedural Modeling). На відміну від класичної комп'ютерної графіки, де об'єкти складаються з мільйонів полігонів, у моєму проєкті кожен об'єкт — це лише математичне рівняння.

Ви не знайдете тут жодних вершин (vertices), ребер (edges) чи текстурного розгортання (UV unwrapping). Замість малювання поверхні ми запитуємо у простору: "Що тут знаходиться?". Цей підхід називається CSG (Constructive Solid Geometry). Це метод побудови складних тіл із найпростіших примітивів за допомогою логічних операцій. Саме про це ми поговоримо зараз: як я перетворив математичні формули на інструменти цифрового скульптора.»

1. Теоретична база: Чотири методи маніпуляції формою

«Перш ніж ми відкриємо код, важливо зрозуміти інструменти, з якими я працюю. Оскільки кожна точка простору знає відстань до найближчого об'єкта через SDF (Signed Distance Function), ми можемо маніпулювати цими відстанями за допомогою елементарної логіки.


2. Від теорії до практики: Еволюція коду в Demo-файлах

«Мій процес розробки був розділений на етапи, де кожен додавав нову математичну можливість. Розберімо окремі файли.»

Demo 3: Жорстке об'єднання (Hard Union)

У файлі Demo3_SphereAndBox.java я вперше поєднав дві різні геометрії. У методі map() я обчислив відстань до сфери та куба окремо, а потім використав функцію min(sphere, box). Це створює ідеально гострий стик. Графічна карта просто порівнює два числа: "Який об'єкт у цій точці ближче до камери?". Це базовий принцип CSG-моделювання.

Demo 4: Магія Smooth Minimum

Гострі стики виглядають штучно. Тому у файлі Demo4_SmoothUnion.java я впровадив одну з найпотужніших функцій Raymarching — Smooth Minimum (smin). Об'єкти ніби "зливаються", створюючи плавний місток. Це імітує поверхневий натяг рідин або органічні форми (м'язи, шкіру). Математично ми не просто обираємо мінімум, а додаємо коефіцієнт згладжування, який змішує поля відстаней (Distance Fields).

Demo 6: Булева логіка та порожнини

У Demo6_Subtraction.java ми створюємо порожнисту сферу (hollow sphere). Цей ефект досягається за допомогою функції abs(sdSphere) - thickness, що перетворює суцільний об'єкт на тонку оболонку. За допомогою операції Boolean Subtraction (математично max(-box, sphere)) ми вирізали сегмент об'єкта. Це дозволяє нам буквально зазирнути всередину математичної моделі.

Demo 7: Трансформація простору (Scaling)

Файл Demo7_Scaling.java демонструє роботу з розмірами. Важлива деталь: я не змінював радіус сфери в аргументах функції. Я змінив масштаб самого простору p перед тим, як передати його у функцію. Це дозволяє деформувати об'єкти, наприклад, перетворити куб на тонку пластину або довгий стовп шляхом простої маніпуляції з вектором координат.


3. Глибока логіка: Маніпуляція доменом (Domain Warp)

«У коді ви можете помітити записи на кшталт p - spherePos або p / scale. Це ключова концепція Raymarching — Domain Transformation (трансформація домену).

У класичних рушіях (Unity/Unreal) об'єкт має свою "трансформу" (позицію, ротацію). У Raymarching об'єкт завжди знаходиться в центрі координат (0,0,0). Щоб змістити сферу праворуч, ми не рухаємо сферу, а зміщуємо весь простір для променя, що летить, ліворуч. Ми кажемо променю: "Уяви, що світ змістився".

Нескінченність без витрат пам'яті (Domain Repetition)

Це одна з найбільш вражаючих можливостей. За допомогою операції mod() (залишок від ділення) на векторі p ми можемо "зациклити" простір. Промінь летить вперед, але кожні 5 метрів він математично повертається в точку 0. Результатом є те, що одна-єдина сфера з Demo 1 перетворюється на нескінченний ліс сфер, що тягнуться за горизонт.»

// Приклад зациклення простору (Domain Repetition)
vec3 spacing = vec3(5.0);
vec3 q = mod(p + 0.5 * spacing, spacing) - 0.5 * spacing;
return sdSphere(q, 1.0);

Підсумок фази моделювання

«На цьому етапі я створив потужний інструмент. За допомогою файлів Demo3–Demo7 я довів, що Raymarching — це не лише про малювання кульок, а про повноцінне геометричне моделювання. Ми навчилися поєднувати форми, вирізати отвори та плавно змішувати матерію.

Тепер ми — математичні скульптори. Однак поки що ці об'єкти виглядають лише як плоскі кольорові плями. Вони не мають реальної ваги, блиску металу і не відкидають тіней. Тому в наступному блоці ми зробимо крок від геометрії до справжньої оптики. Ми "увімкнемо світло" і за допомогою градієнтів SDF обчислимо нормалі — "орган чуття" об'єкта, який дозволяє йому бачити джерело світла. Ми перетворимо ці абстракції на реальні матеріали за допомогою моделі Фонга та навчимося створювати Soft Shadows (м'які тіні) в реальному часі.»